– Дмитре, коли ти познайомився із футболом?
– У дуже юному віці, років із шести став освоювати його в СДЮСШОР «Миколаїв», куди мене привела мама. Тренувався під керівництвом В’ячеслава Мазараті, Євгена Дерев’яги, Володимира Коркошка, Сергія Морозова, Олега Черняка, а випустив мене Владлен Науменко. За все, чого навчився, вдячний їм.
– І яку лінію тебе визначили?
– Не знаю з якої причини, але в мені відразу побачили центрального нападника. На цьому місці провів увесь час навчання у школі.
– Що було після її закінчення?
– Зрозумів, що великим футболістом не стану, тому вступив до будівельного ліцею, де освоїв низку професій. Можу в цьому напрямі виконувати будь-яку роботу, тож сьогодні в житті почуваюся впевнено. А граю, як і багато хлопців, заради любові до футболу та задоволення. Робитиму це, поки є сили.
– У яких командах грав?
– У багатьох. За «Воронівку», «Автомобіліст», «Калинівку», «Ветеран-Південь» – у футболі, «Автосвіт» – у футзалі, у складі якого виграв усе що можна було, як у змаганнях у Миколаєві, так і в Херсоні.
– Дай, будь ласка, характеристику собі як футболісту?
– Себе хвалити незручно, хай це роблять інші. Вважаю, що в мене непогана техніка, легко і добре поводжуся з м’ячом. Повторюся, тренери у мене були дуже хороші, багато чого навчили.
– Наразі граєш лише у «Мінерал-Трейді»?
– Так. В мене тут друзі. Запрошення є, але нікуди йти не хочу. Все влаштовує. Занадто високих місць поки що не досягли, але прагнемо цього.
